Чемпіони жахливих газонів. Інгулець – Верес 1:0

Якщо Олександр Поворознюк все ще мріє зустрітися з “Реалом”, то йому всі домашні ігри чемпіонату України потрібно проводити з листопада по березень. Шанси перемогти будь-якого опонента в такому разі зростуть в десятки разів. І, я вас запевняю, навіть мадридський гранд навряд чи залишить поле у Петровому з перемогою. Не тому, що власник “Інгульця” завжди возить із собою автомат. Все банальніше: якість газону у Петровому в цей період відповідає вашим найгіршим уявленням про український футбол та переливався десь зеленим, десь жовтим, десь чорним, а десь блідо-сірим. Свого часу від поля страждав сам “Верес”, коли тільки робив перші кроки у професіональному футболі після повернення. Зараз ідентична ситуація у “Інгульця”. У понеділок на цьому ж газоні “козаки” не залишили шансів “Львову”. Зараз поставили перед дилемою “Верес”, який просто не знав, як на таких газонах грати.

Хоча справа ще в тому, що дуже багато на таких полях вирішує перший гол. Можливо, через те, що “Інгулець” на ньому має змогу тренуватися щодня, швидше адаптацію пройшли саме господарі та забили швидкий гол: Запорожець закинув на правий край штрафного на Сітала, той прийняв спиною, його перший удар заблокував Мірошник, проте з другої спроби нападник, який ще має пам’ятати легендарні херсонські газони у 37-й школі або на стадіоні “Спартак”, з нульового кута від стійки все ж поклав м'яча до рамки.

“Верес” намагався відповідати, проте за перший тайм вдалося лише декілька разів дістатися до чужого штрафного. А от незадовго до свистка на перерву міг доводити справу до розгрому: рятувала неймовірна реакція Когута, який двічі протягом хвилини на інстинктах витягнув майже удари впритул від Марусича та Ковальова.

Другий тайм пройшов у спробах “народного клубу” якось заштовхати м’яч у ворота противника. За класикою використовували фланги, звідки вантажили подачі до штрафного в надії, що хтось виграє боротьбу в дисципліні пляжного футболу. Найбільш суперечливий епізод усього матчу стався у середині другої 45-хвилинки, коли після подачі кутового у штрафному “Інгульця” м’яч влучив у тулуб чи ліву руку Сітала. Повтори без уповільнення не дали точної відповіді, чи потрібно було арбітру ставити пенальті.

Якщо рахувати суто кількість небезпечних моментів, то поразка “Вереса” цілком заслужена. Втім, особливо засмучуватись рівнянам не потрібно. Це була пародія на футбол, де переможців не виявилося. Так само, як і пародія на суддівство. Призначати на матч арбітра-посміховська останніх тижнів – це дуже дивний крок від Будинку футболу. А дозвіл від Кривушкіна ще й грати на такому газоні – взагалі за межами розумного.

Петрове. Стадіон "Інгульець"
Головний арбітр: Дмитро Кривушкін (Харків)
Помічники: Дмитро Оганесян (Луганськ), Євген Данильченко (Луганськ)
Інгулець – Верес 1:0
Гол: Артем Сітало 13
Інгулець: Олексій Паламарчук, Євген Запорожець, Владислав Клименко (Андрій Коробенко 54), Максим Марусич (Володимир Одарюк 64), Артем Сітало (Віктор Блізніченко 77), Олександр Кучеренко, Артем Смоляков, Дмитро Нагієв (Владислав Сидоренко 77), Максим Ковальов, Дмитро Поспєлов, Андрій Кухарук (Тарас Саків 77)
Верес: Богдан Когут, Роман Гагун, Семен Вовченко, Віталій Дахновський (Михайло Сергійчук 79), Олександр Лебеденко, Геннадій Пасіч, Валерій Кучеров, Роман Мірошник, Євгеній Пасіч, Владислав Шарай, Микола Гайдучик
Попередження: Володимир Одарюк 65, Євген Запорожець 73 – Семен Вовченко 40, Михайло Сергійчук 81, Владислав Шарай 85, Богдан Когут 90+1
Вилучення: Владислав Шарай 85 (суперечки з арбітром)